«Лебідь, рак та щука». Відсутність системності та координації дій соціальних Інституцій. Інформація від центральних органів влади та заходи, які вони запроваджують зачасту суттєво різняться з ситуацією на місцях, у регіонах. Різноманітні громадські організації активно оголошують дії влади як незаконні, поширюють рекомендації як не виконувати ці державні заходи. Медіа-простір суспільства наповнений різноплановою та протилежною інформацією. На індивідуальному рівні та у організаціях, багато людей намагаються «обійти» постанови та заходи держави … Це сприяє зростанню соціальної недовіри, люди відчувають незадоволення базової потреби у безпеці, переживають ситуацію невизначеності. За законами психології, це призводить до зростання агресії у соціумі (якщо всі всіх звинувачують, то хочеться радикально все зруйнувати, розрубати «Гордіїв вузол»), фасилітації соціальних «пошуків», різнопланових форм соціальної активності, сегментації суспільства
Зростання соціальної недовіри. Умови вимушеної соціальної ізоляції, заклики вбачати у інших людях потенційно заражених, потенційних поширювачів небезпечної хвороби «сіють» «зерна» недовіри в людях. Це корисні заходи щодо боротьби з поширенням хвороби. Однак, це знайде свій відбиток у психіці людей і після карантину. Недовіра, психологічно, викликає ворожість та агресивність, посилює особистісний егоцентризм, руйнує усталені форми соціальної комунікації, соціальних звязків
Обмеження каналів комунікації. Для збереження психічного здоровя людині надзвичайно важливо отримувати зовнішню інформацію через різні канали (зір, слух, тактильні чуття, запах). Обмеження каналів інформації призводить до відчуття «неповноцінності» отриманої інформації, відчуття недовіри до зовнішньої реальності, неадекватності сприйняття зовнішньої ситуації… В свою чергу, як наслідок, це призводить до збільшення неадекватних форм поведінки у суспільстві, збільшення кількості психічних розладів
Зростання загального незадоволення. Умови карантину для екстравертів — це зменшення кількості соціальних контактів; для інтравертів — зменшення часу для приватності (через постійне перебування всіх членів родини у одному приміщенні). Люди часто відчувають незадоволення через обмеження фізичної активності, збільшення ваги тіла, буденну рутину, погіршення власного економічного та соціального стану… Як наслідок, це призводить до депресій, тривожності, зниження самооцінки, конфліктності поведінки, збільшення кількості соціальних конфліктів. Як бачимо, у Китаї «хвиля» розлучень після карантину
Відчуття «недо …». Під час карантину багато людей мріють про те як вони зможуть нарешті нормально жити після. Однак, як зазвичай, мрія виявиться красивішою за реальність. З’явиться конфлікт між «хочу» та «можу». Ми захочемо відчути ВСЮ повноту життя, але чи зможемо ми це відчути??? Через вже сформовану (за 40 днів) звичку до обмежень, через фінансові питання… Зявлятиметься відчуття, що ми НЕДОгуляли на вечірці, НЕДОїли на банкеті, НЕДОвідпочили на курорті…
Тенденція до пошуків. Усе вищезгадане, зростання соціальної недовіри та погіршення соціально-економічної ситуації призводять до активізації пошукової активності суспільства. Люди знаходяться в активних пошуках: «якому лікарю довіряти?», «куда краще звернутись у скрутній ситуації?», «як вижити (фізично, психологічно та економічно)?»… Подібна «пошукова активність» призведе на рівні соціуму - до різних соціальних масових рухів, спалахів масових соціальних акцій; на індивідуальному рівні – до переосмислення особистої поведінки, до нових форм індивідуальної активності, нових форм професійної активності…
Статистика. Все нове – це добре забуте старе. Отже, якщо ми звернемо свою увагу на статистичну інформацію за минулі роки, то зможемо спостерігати цікаву картину. У часи кризи спостерігається зростання кількості захворювань на рак та на хвороби крові. З психосоматичної точки зору це є повністю закономірно. Адже «новоутворення» та «нова кров» це те, що вимагає від нас соціум для стабілізації та розвитку. Однак, це набуває патологічної форми через особисті «перегиби», через відсутність психологічної грамотності, через низьку психологічну культуру, через малу кількість кваліфікованих фахівців (не тих, що отримали за гроші свої дипломи, та незрозумілі сертифікати) у сфері психології та психічного здоровя
