Інфодемія: шляхи розпізнавання та протистояння інформаційним впливам під час пандемії

Тетяна Гніда

Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи НАПН України, Київ, Україна

Infodemia: ways to recognize and counter-information influences during a pandemic.

Tetiana Hnida

Ukrainian Science Methodological Center of Applied Psychology and Social Work of NAES of Ukraine, Kyiv, Ukraine 

Abstract. Since the beginning of the pandemic, humanity has faced an additional threat, namely the spread of unnecessary, unreliable and harmful information, which is called infodemia. It has become one of the greatest challenges of our time therefore the heads of state, world organizations and owners of social media have stepped up to fight it. In our opinion, pedagogical workers, in particular employees of the psychological service of the education system, should join the educational and preventive work. Every user of social networks becomes a newsmaker with only an account and access to the Internet. And because students are active users of social media, the share of their participation in the dissemination and creation of false information is significant. This publication proposes a system of starting practical psychologists and social educators of educational institutions in the relevant refresher courses, which will allow them to conduct quality practical work with students and their parents.

The content of training should take into account the components of the nutrient medium for information viruses, the fight against pandemic fakes, the system of forming sensational news, the features of hate speech, the formation of news literacy and others. It is also necessary to train specialists, and later each student, to recognize false, partially reliable and manipulative information. Since the main spreader of information viruses is humans, training should apply to everyone.

Keywords. Infodemia, pandemic, information viruses, fake news, fake account, stress, fear, panic, manipulation, isolation, social media,  marking information, factcheking, media education, course for practice psychologists and social pedagogues,  practice lessons with students, information immunity, clickbait, discrimination, newsmaker, critical thinking, protection from hidden influences, media responsibility,  media culture.

Authors should use keywords according to the EUROVOC thesaurus available via this link http://eurovoc.europa.eu/drupal/. Keywords must be separated by commas.

Основний текст публікації

1. Вступ

Початок пандемії оголив багато соціальних і психологічних проблем населення. Люди почали проводити більше часу в онлайн, шукали відповіді на запитання та намагалися осмислити події, які не мали аналогів. Соціальні медіа, служби миттєвих повідомлень та інтернет простір поширювали на величезну аудиторію непотрібну, некоректну та навіть небезпечну для фізичного та психічного здоров’я інформацію. Неправдива інформація залишається однією з причин поширення COVID-19, оскільки люди не виконують рекомендацій та чинять супротив розпорядженням та наказам місцевої влади та міжнародних організацій. Інфодемія стала одним з найбільших викликів нашого часу, оскільки спричинила зайву паніку і плутанину, що роз’єднувала людей, а у березні 2020 року вона набрала такої потужності, що навіть Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) долучилася до боротьби з нею. Оскільки через лавиноподібне поширення фальшивого контенту, що створюють користувачі соціальних мереж, критично важлива офіційна інформація стає непомітною, виникає тотальна тривога і паніка, що в свою чергу стимулює поширення пандемії та її пролонгацію. Саме тому в часи масової епідемії достовірна інформація стала такою важливою.

2. Мета проаналізувати поняття інфодемії та окреслити шляхи розпізнавання неправдивої інформації, виявити можливі напрями протистояння інформаційним впливам, онлайн шахрайству та маніпуляції у часи пандемії. Виходячи з актуальності явища інфодемії надати інформаційно-методичні підказки подолання соціально-психологічних наслідків пандемії COVID-19 працівникам психологічної служби системи освіти України у вигляді навчальної програми підвищення кваліфікації, до якої включити і зазначену тему. Дана публікація є частиною наукового дослідження, що розробляється фахівцями Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПН України в межах проєкту «Подолання наслідків пандемії COVID-19 у діяльності психологічної служби системи освіти» за грантової підтримки Національного фонду досліджень України  [3]. 

3. Методологія. Огляд закордонних і вітчизняних наукових публікацій, методичних та інформаційних джерел з теми дослідження, аналіз онлайн курсів та медіаресурсів з проблематики пов’язаної з інформаційними впливами під час пандемії COVID-19, вебнаради з працівниками психологічної служби Харківської області.

4. Результати. Ми будемо розуміти інфодемію як поширення надмірної кількості інформації про певну проблему, через що вирішення її стає ще складнішим. Боротьба з інфодемією має проводитися на всіх можливих рівнях. Так, співпраця ВООЗ з найбільшими компаніями-надавачами інформації користувачам Інтернету, в т.ч. Facebook та Google, призвела до появи рекомендацій щодо комунікації, моніторингу соціальних медіа та реагування на фейкові новини. Соціальні мережі в свою чергу вживають заходи із блокування фейкових акаунтів, маркування інформації як неправдивої щодо пандемії COVID-19, залучають фактчекерів до перевірки інформаційних повідомлень тощо. Уряди держав модифікують законодавство для стримування інфодемії більш ефективно  [4]. Проте найважливішою є безпосередня робота з кожною дитиною, а ця місія покладається на батьків та педагогічних працівників, вагоме місце серед яких займають працівники психологічної служби системи освіти України. У даній публікації саме на практичних психологів і соціальних педагогів буде спрямована основна увага. 

Перший етап у такій роботі це саме просвіта та навчання самих працівників психологічної служби. Для цього ми пропонуємо відповідну програму підвищення кваліфікації. Науковий підхід до практичної роботи фахівців є основою підвищення у суспільстві рівня довіри до науки та раціонального мислення, активної протидії будь-яким проявам паранауки, антинауки тощо.

Другий етап це впровадження отриманих під час підвищення кваліфікації знань у практику закладів освіти. 

 5. Обговорення. Стрімке зростання кількості та масштабів розповсюдження фейкової інформації під час епідемій інфекційних захворювань перетворює гострий процес у хронічний або робить такий спалах вкрай загостреним [5].  

Для формування інформаційного імунітету необхідно зорієнтуватися в розборі живильного середовища для інформаційних вірусів. До елементів такого середовища відносимо: 

    • особисто значуща тема, 

    • стрес, 

    • страх,  

    • мінімум інформації, 

    • суперечлива інформація, 

    • недовіра до офіційного джерела, 

    • ізоляція  [8]. 

Отже, можна зазначити, що стан людини є першочерговим у ланцюжку сприйняття та реагування на інформацію. З цього слідує, що першим на шляху розпізнавання недостовірної інформації має бути врівноважений психоемоційний стан людини/дитини. Для працівників психологічної служби це є однією з першочергових завдань у роботі. Лише після, на закріплений фундамент керування власним емоційним станом можна поступово добудовувати знання щодо аналізу достовірності інформації та побудови стратегії протистояння їй. 

В арсеналі засобів протидії поширенню COVID-19 чільне місце посідає боротьба з «пандемічними фейками» («дезінформаційною інфодемією») [4]. Оскільки кожна новина посідає своє місце у рейтингу новин в залежності від кількості її переглядів, то боротьба за глядача/читача новин стає вкрай важливою. 

Слово клікбейт (англ. clickbait, де click – клацання, а bait – наживка) означає тенденцію, за якою заголовки (сенсаційні), підкріплені зображеннями, формулюються задля привернення уваги читачів, щоб змусити їх переходити за посиланням. Заголовки зазвичай містять інтригу, «гачок»; недомовленість, що межує з дезінформацією; зображення, яке контрастує із заголовком; обіцянка пояснити, чи це зрада, чи перемога тощо. Як показують дослідження, більше 70 % користувачів соцмереж поширюють саме заголовки, а не сам матеріал [5]. Високоемоційні наративи та меми стають міцною платформою для маніпуляцій читачами/слухачами/глядачами, для спонукання ухвалити рішення без аналізу змісту інформації.  

Якщо клікбейти використовують для формування широкого кола емоцій (від страху до радості), то мова ворожнечі провокує гнів та огиду. Мова ворожнечі розуміється як агресивні висловлювання, спрямовані на проявлення агресії, направленої на людину або групу осіб за ознакою раси, релігії, статі, або сексуальної орієнтації. Дискримінаційне суспільство спілкується мовою ворожнечі для втягування в атмосферу події чи явища, а також для формування специфічної емоційної реакції та поведінки: замилування/схвалювання і підтримки або огиди/страху й відторгнення чи активної протидії. Дана форма інформаційного впливу спрощує сприйняття інформації, оскільки начебто полегшує орієнтацію людини у заплутаному світі та маркує явища і людей на «свій-чужий», «добрий-поганий» тощо. У підсумку людині не потрібно робити власні висновки та судження, формувати власну позицію стосовно поданої інформації [5]. За неї це вже зробили інші люди. Профілактикою такого виду маніпуляції стане опора на власні судження та розвиток критичного мислення, звичка перевіряти інформацію та приділяти  цьому час.

У сучасну інформаційну добу «ньюс-мейкером» може стати будь хто, якщо в нього є смартфон, інтернет і сторінка в соціальних мережах. Отже, необхідним компонентом грамотності в сучасному суспільстві стає новинна грамотність – це навички критичного мислення, які дозволяють аналізувати достовірність новин та інформації, розмежовувати факти, думки та твердження в медійних повідомленнях, які споживаємо, створюємо та поширюємо [5]. 

Для просування фейків інформацію деконтекстуалізують, модифікують чи просто подають недостовірну, фальшиву. Розуміємо фейк як свідомо фальшиву новину, яка розміщується, а потім активно поширюється. Натомість мізінформація – це подання у новині неправдивої інформації та незначної частки правдивої, щоб створити видимість реальності. Через таке змішування відокремити правду від фейку досить важко. Мізінформація є певним типом ошуканства в інформаційному полі, який дозволяє побачити еволюцію підходів до маніпулювання суспільною думкою. 

Сучасне інформаційне оточення, у якому співпрацюють учитель, учень а його батьки, потребує від кожного учасника бути медіаграмотним. Для вільної орієнтації у віртуальному просторі всім учасникам освітнього процесу варто вчитися структурувати великі потоки інформації, дотримуючись правил безпечної поведінки і в мережі, і в реальному житті.

Шляхами запобігання  поширенню дезінформації є наступні:

    1. витримування паузи. Люди поширюють історії, які провокують емоції (злість, страх, засмучення, радість), набагато частіше, ніж новини, написані нейтральною мовою. Саме людська емоційність робить інформацію вірусною, нею відразу людина хоче поділитися. Пауза допомагає вгамувати емоції та проаналізувати ситуацію. 

    2. Перевірка джерела інформації, в тому числі досліджень, зображень, геолокацій. Кожен факт варто перевірити окремо. 

    3. Упередженість. Люди діляться інформацією тому, що вона відповідає їх картині світу, світоглядові і стають вразливими до дезінформації, коли вона підтверджує їх уявлення [7].

Особистість, яка оволоділа інформаційною та медіаційною грамотою перетворить хаосне  медіаспоживання в ініціативний та критичний процес, усвідомлюючи потенційну маніпуляцію та вчасно від неї захищаючись. Сучасні медіа виконують не лише інформаційну функцію, а й виховну, здійснюючи вплив на формування світосприймання та позиції підростаючого покоління, тому вагомої актуальності набуває медіаосвіта педагогічної спільноти.

У Концепції «Нова українська школа» виділяють наступні складові медіаосвіти й медіавідповідальності: впевнене та свідоме використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на роботі, в соціальному та приватному спілкуванні; інформаційну й медіаграмотність та культуру; володіння основами програмування, роботи з базами даних; алгоритмічне мислення; навички роботи та безпеки в Інтернеті та кібербезпеки; розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо) [2].

Формування медіакультури всіх учасників освітнього процесу передбачає наступне:

    • розвиток медіаімунітету особистості робить її здатною протистояти агресивному медіасередовищу, забезпечує психологічне благополуччя при споживанні медіапродукції, що передбачає медіаобізнаність, уміння обирати потрібну інформацію, оминати інформаційне «сміття», захищатися від потенційно шкідливої інформації з урахуванням прямих і прихованих впливів; 

    • рефлексію і критичне мислення як психологічні механізми медіаграмотності, які забезпечують свідоме споживання медіапродукції на основі ефективного орієнтування в медіапросторі та осмислення власних медіапотреб, адекватного та різнобічного оцінювання змісту і форми інформації, її повноцінного та критичного тлумачення з урахуванням особливостей сприймання мови різних медіа; 

    • здатність до медіатворчості для компетентного і здорового самовираження особистості та реалізації її життєвих завдань, покращення якості міжособової комунікації і приязності соціального середовища, мережі стосунків і якості життя в значущих для особистості спільнотах тощо.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що емоційність споживача інформації є першочерговою характеристикою, за якою полюють досвідчені маніпулятори, створюючи емоційне та експресивне забарвлення заголовків та фотографій. Нагадуємо, що уміння керувати емоціями стає першим шляхом протистояння інфодемії.  Другим шляхом стає керування власною увагою. Третім шляхом є захист особистих даних через розвиток інформаційної грамотності.

6. Висновки. Викладений матеріал дозволяє зробити наступні висновки. По-перше, пандемія COVID-19 це перша пандемія в історії людства, де є соціальні медіа – місце, де кожен може поширювати будь-яку інформацію. По-друге, саме людина – основний поширювач інфовірусів. Вона це робить через незнання, емоційну забарвленість і саме безкоштовно. Методи та форми маніпулювання суспільною думкою відомі з часів далекої історії, проте сучасні технології значно посилюють їх дієвість, що потребує швидкого навчання інформаційній грамоті. Це зможе зупинити поширення  дезінформація, що відбувається швидше, ніж сам вірус.

7. Конфлікт інтересів

Українська практика протидії дезінформації щодо COVID-19 залишається несистемною та супроводжується спробами застосувати чинні норми законодавства, які не завжди адаптовані до проблематики протидії дезінформації.

8. Література:

    1. Відповіді на поширені запитання щодо організації освітнього процесу в умовах карантинних обмежень. Міністерство освіти і науки України. URL: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/vidpovidi-na-poshireni-zapitannya-shodo-organizaciyi-osvitnogo-procesu-v-umovah-karantinnih-obmezhen (дата звернення: 27.06.2021)

    2. МОН Концепція Нової української школи [Электронный ресурс]. URL : http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ua-sch-2016/konczepcziya.html, с.11 (дата звернення: 14.05.2021 р.)

    3. Науковий звіт про проміжні результати реалізації проєкту № 2020.01/0114 за договором від 23.10.2020 № 45/01.2020 «Подолання наслідків пандемії COVID-19 у діяльності психологічної служби системи освіти» (проміжний). С.11-14, 123-128. URL: http://lib.iitta.gov.ua/725666 (дата звернення: 04.04.2021 р.)

    4. Ожеван М.А. Інфодемія COVID-19: механізми протидії. / Національний інститут стратегічних досліджень URL : https://niss.gov.ua/sites/default/files/2021-03/az_ozevan_covid19_infodemia_final-2.pdf   (дата звернення: 24.08.2021)

    5. Освітні практики із запобігання інфодемії, або Як не ізолюватися від правди. Навчальний посібник / Волошенюк О. (розділ 2, 3, 5), Дегтярьова Г. (розділ 2), Каліберда М. (розділ 1), Мокрогуз О. (розділ 3), Потапова В. (розділ 4), Шаламов Р. (розділ 1) / За редакцією Волошенюк О., Євтушенко Р., Іванова В., Кулакова А. — Київ: АУП, Інтерньюз-Україна, ЦВП, 2020. – 68 с. URL : https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2020/05/POSIBNYK_Osvitni-praktyky-iz-zapobigannya-infodemiyi2.pdf  (дата звернення: 12.09.2021)

    6. Психологія і педагогіка у протидії пандемії COVID-19: Інтернет-посібник / за наук. ред. В.Г.Кременя; [координатор інтернет-посібника В.В. Рибалка; колектив авторів]. Київ: ТОВ «Юрка Любченка», 2020. 243 с. URL: http://aitdonntu.ucoz.ua/001_MedKab/internet_posibnik_za_red_vg_kremenja_ukr_pdf_06.05.pdf. (дата звернення: 12.04.2021 )

    7. Розбудова стійких освітніх систем після пандемії COVID-19: міркування для директивних органів у галузі освіти на національному, місцевому та шкільному рівнях. URL: https://www.unicef.org/ukraine/media/8006/file/%20ECAR%20CONSIDERATIONS%20FOR%20EDUCATION%20PROVISION-%20v2.5_Ukr.pdf (дата звернення: 20.09.2021)

    8. Prometheus платформа для онлайн навчання. Інформаційна гігієна. Як розпізнати брехню в соцмережах, інтернеті та на телебаченні. URL: https://prometheus.org.ua/ 

Contact information of the corresponding author: 

Tetiana Hnida, Candidate of Pedagogical Sciences, Ph.D.

98-A, Vito-Lytovski lane,

Kyiv, Ukraine, 03045

Phone: +380506883702

E-mail: tatjanagnedaja@gmail.com

ORCID http://orcid.org/0000-0002-1046-009X