Мрії про вічність\сталість задоволення від стосунків є значущим «архетипом» людської психіки, суттєвою детермінантою психологічного розвитку та благополуччя. Але чи отримуємо ми повноцінне задоволення від родинних\сімейних стосунків у режимі 24\7 живучи вже тиждень за тижднем у карантині???

Перебування у замкнутому просторі, за умов суттєво обмежених соціальних контактів, … стає складним викликом для міжособистих\подружніх\родинних стосунків, психічного благополуччя кожного з подружжя\родини. Коли відкриваєш очі і знову бачиш його\її, закриваєш очі – і всерівно чуєш його\її. Коли звички і буденна поведінка партнера\ші сприймаються вже не через «рожеві окуляри» отриманих протягом дня зовнішніх задоволень. А, навпаки, коли певні «специфічні» моменти поведінки розглядаються через «збільшувальне скло» побутової рутини, нудьги, втоми. Коли неможлива «втеча» від родинних проблем. Коли відсутня «публіка» перед якою розгортається «спектакль» подружніх\родинних стосунків. Коли відсутні «соціальне дзеркало» (особливо якщо Ви екстраверт) і звичний час та простір для приватності (особливо якщо Ви інтраверт) …

Український фольклор ще з давніх давен нагадував нам про можливість та результати подібного «жахіття». Пригадайте яскравих персонажей - Бабу Ягу та Кощія Безсмертного. ))) За прадавньою легендою, вони були покарані богами БЕЗСМЕРТЯМ за те, що Кощій та Ягда декларували вічність свого кохання (якщо люди вирішували побратись, вони повинні були звернутись до жерця, і тільки якщо боги надавали дозвіл – ці люди офіційно ставали сімєю. Однак, бували випадки коли боги не схвалювали вибір людей і наказували їм обрати іншого\іншу. Ніхто ніколи не наваждувався порушити волю богів. Але одного разу, пара (парубка звали Кощій, а дівчину - Ягда) теж отримала заборону богів щодо їх шлюбу. Однак ця пара відмовилась виконувати волю богів). І що трапилось із їх вічним коханням? Через певний період вони вже жили дуже далеко один від одного, і були смертельними ворогами. І це закономірно, адже 300 років ти бачиш одне і теж обличчя перед собою, одна і та ж рутина …

Як не довести себе та родину до подібного фіналу? Як зберегти у такий період відчуття психічного благополуччя?

Рекомендація 1. СКЛАДІТЬ ДЛЯ СЕБЕ РОЗПОРЯДОК ДНЯ.

Структуризація та систематизація Вашої повсякденної активності надасть Вам відчуття ритму, відчуття впорядкованості, стабільності та контрольованості життєвих подій. Це, в свою чергу, призведе до появи відчуття психологічної безпеки та захищеності.

З точки зору психофізіології, головний мозок не буде витрачати енергію на безліч іррадіальних сигналів одночасно у різні ділянки нашого організму, а сформується чітка система радіальних сигналів у відповідні ділянки. Звісно, це справлятиме тільки позитивний вплив на ваше фізичне здоровя та імунітет.

Рекомендація 2. ЗАПРОВАДЬТЕ СІМЕЙНІ РИТУАЛИ\ТРАДИЦІЇ.

Запровадження та виконання певних сімейних традицій (спільні родинні пробіжки, спільна ранкова гімнастика, сімейні обіди тощо) привнесе необхідну «новизну» у ваші будні. Виконання спільних активностей надасть вам відчуття психологічної «єдності», «спільності». Це стане тим «театром», що надасть вам відпочинок від буденності.

Згадайте давню народну мудрість: «Клин клином вишибають» ))). Якщо цей вірус прийшов до нас з Китаю, то і ви запровадьте у себе в родині китайську церемонію чаювання. Вивчайте не тільки індійські трактати, але й ознайомтеся з давніми китайськими та японськими. Оберіть з них найкраще … Це відкриє «нове дихання» у ваших подружніх стосунках, надасть ефект «родзинок» … І карантин перестане бути «томним» )))

Рекомендація 3. РОЗГЛЯДАЙТЕ КАРАНТИН ЯК ЧАС ДЛЯ САМОАНАЛІЗУ, ЖИТТЄВОГО ПЛАНУВАННЯ

Звертайтесь до фахівців!!!