DOI: http://doi.org/10.32437/IPSIProceedings.Issue-2019
Кластери туризму як один з інструментів сталого сільського розвитку України
Юрій Зінько1,2, Марта Мальська1, Лідія Дубіс1, Володимир Васильєв2, Ірина Околович2
1Львівський національний університет імені Івана Франка
2Спілка сільського зеленого туризму України
В останні десятиріччя сільський туризм в Україні здійснює важливі кроки щодо просування своїх пропозицій на національний і міжнародні туристичні ринки. Його основу складають приватні агрооселі в різних регіонах України. Одночасно сільський туризм країни стоїть перед організаційно-економічними та маркетинговими викликами конкурентного туристичного ринку. У Стратегії розвитку туризму і курортів України до 2026 року серед пріоритетних організаційно-інфраструктурних напрямів діяльності виділено створення туристичних кластерів. Історія формування і функціонування цих інноваційних територіальних структур у сільській місцевості налічує перші десятиліття. Кластери і кластерні ініціативи у сільському туризмі України у більшості випадків знаходяться на початковій стадії свого розвитку. Тут важливим є дослідження концептуальних засад формування кластерів, їх структури та функціонування. У цьому контексті важливим є типізація існуючих кластерів сільського туризму за характером спеціалізації і продуктовою орієнтованістю. Для дослідницьких і практичних цілей актуальною є розробка моделей формування і оптимального функціонування цих кластерів.
У представленому дослідженні з використанням наукових розробок закордонних (Porter, 1993; Majewski, 2000; Sznajder, 2006; Roman, 2013) і вітчизняних (Горішевський та ін., 2003; Зінько та ін., 2008; Зінько та ін., 2009; Грицку-Андрієш, 2010; Литвин та ін. 2013; Мілашовська та ін., 2013; Мальська та ін., 2015; Зінько та ін., 2018) досліджень здійснено спробу типізації кластерних структур сільського туризму та розробки універсальної структурно-функціональної їх моделі. Для території України здійснено типізацію функціонуючих кластерів, а створена універсальна модель апробована для формування кластерів у Карпатському регіоні. При реалізації дослідницьких завдань широко використовувались методи інвентаризації складових кластерних структур, програмно-цільового моделювання та структурно-порівняльного аналізу. Роботу виконано у рамках проекту Спілки СЗТ «Сільський зелений туризм – від роз’єднаних садиб до територіальних кластерів», що був підтриманий в рамках проекту ПРООН в Україні «Зміцнення бізнес-об’єднань малих та середніх підприємств» та проекту USAID «Програма підтримки аграрного та сільського розвитку».
За визначенням класика економічної теорії Майкла Портера (1993), кластери – це сконцентровані за географічною ознакою групи взаємопов’язаних компаній, спеціалізованих постачальників, постачальників послуг, фірм у відповідних галузях, а також пов’язаних з їхньою діяльністю організацій (наприклад, університетів, агентств, а також торгових об’єднань) у певних областях, що конкурують, але і разом з тим ведуть спільну роботу.
Формування кластеру відбувається природним шляхом, але процес прискорення його розвитку потребує цілеспрямованих зусиль. А саме – запуск і розвиток кластерної ініціативи. Кластеру притаманні три обов’язкові характеристики (Феномен кластеру, 2012): 1) спеціалізація: smart-specialization, ідея; 2) мережа: взаємозв’язки, взаємодія; 3) географічна концентрація: місце, локація. Для розвитку кластерів потрібна «потрійна спіраль» (Triple Helix): бізнес; влада; академія (наука і освіта).
До туристичних кластерів відносять групи підприємств, сконцентровані в межах певної території, які спільно використовують туристичні ресурси, спеціалізовану туристичну інфраструктуру, локальні ринки праці, здійснюють спільну маркетингову та рекламно-інформаційну діяльність (Roman, 2013). Туристичні кластери організовують на базі закладів гостинності, центрів розвитку спеціалізованого туризму чи певних туристичних дестинацій.
При характеристиці туристичних кластерів значна увага приділяється аналізу його спеціалізації (smart-specialization), структурі і функціям його учасників та особливостям їх взаємодії. Важливо відобразити також перелік туристичних продуктів і послуг, особливості маркетингової діяльності (Roman, 2013).
Кластерна ідея у туристичній галузі ще на початку ХХІ ст. знайшла своє втілення в Україні. В Україні кластери почали формуватися на базі відомих туристичних центрів: туристичний кластер Кам’янець-Подільський з розвитком пізнавального туризму, надання послуг розміщення і харчування, організацію фестивалів і ярмарків; Львівський Туристичний Альянс з промоцією Львова на вітчизняних і міжнародних туристичних ринках та діяльність з покращення конкурентності туристичних послуг та інфраструктури міста. Існують пропозиції з формування кластерів курортних місцевостей (бальнеологічних та гірськолижних), агротуристичних місцевостей, а розробки їх моделей – для окремих областей (Мілашовська та ін., 2013; Грицку-Андрієш, 2010).
Підходи до організації кластерів СТ та їх складові. Кластер СТ можна визначити, як сконцентровану на певній території групу взаємопов’язаних підприємств, установ та організацій сфери туризму й гостинності (засоби розміщення, харчування) та інших, пов’язаних з нею галузей (транспорту і зв’язку, освіти, культури, торгівлі, охорони здоров’я та ін.), місцевих органів влади та громадських об’єднань, які взаємодіють і взаємодоповнюють один одного при створенні комплексного зеленого турпродукту території (Литвин та ін., 2013).
Досвід створення і функціонування кластерів сільського туризму за кордоном свідчить, що в основу їх діяльності покладено надання послуг розміщення, харчування та організація тематичних, освітніх, рекреаційних та агротуристичних занять. Для їх успішного функціонування важливим є формування пропозицій, продуктів і послуг, що опираються на ресурси, атракції та традиції сільської місцевості. Відомі кластери «Вино, гастрономія, туризм» в Греції, сільський кластер у Північній Шотландії, кластер «Гончарне коло» у Польщі та інші створили свою виражену смарт-спеціалізацію, яка дозволяє їм успішно конкурувати на національному і міжнародному туристичних ринках (Roman, 2013).
Основні типи кластерів сільського туризму (СТ) в Україні. Практика туристичної діяльності на місцях, як і науково-методичні розробки експертів сільського туризму (Сільський зелений туризм…, 2017; Зінько та ін., 2018), засвідчили, що в Україні “прижилися” й з успіхом функціонують три чільні типи кластерів, що мають свою смарт-спеціалізацію. На основі критеріїв, пов’язаних зі смарт-спеціалізацією кластерів і кластерних ініціатив виділяються такі їх типи:
Нічліжно-гастрономічний (садибний) тип кластеру СТ вперше було реалізовано на Хмельниччині на початку 2002 року. За ініціативою ГО «Стара Волинь» кластер СТ “Оберіг” об’єднав 60 представників сільських господарств (селище Гриців Хмельницької області). Ядро кластеру склали 10 агроосель, що можуть забезпечити нічліжними і гастрономічними послугами близько двох сотень туристів.
Дослідження структури цього кластеру (Сільський зелений туризм…, 2017) показали, що його основою, окрім сільських осель, стали заклади громадського харчування, мережа торгівельних закладів, установи культури та освіти, а також місцеві органи самоврядування. До основних агротуристичних занять у кластері належать: краєзнавчі екскурсії, майстер-класи народних умільців, народні розваги. Понад п’ятнадцятирічний період розвитку кластеру засвідчив зростання кількості учасників кластеру, розширення робочих місць, зростання кількості обслужених туристів.
Агротуристичний кластер СТ. Пріоритетність його запровадження ґрунтується на невичерпному ресурсному потенціалі – адже в Україні значні можливості існують саме для розвитку кластерів цього типу (друга модель) на базі діючих фермерських господарств і особистих селянських господарств. Наприклад, за державної підтримки (Міагрополітики України і Одеської облдержадміністрації) функціонує агро-еколого-рекреаційний кластер «Фрумушика-Нова» (Тарутинський район). Ядром цього кластеру є сільськогосподарські (вівцекомплекс, племінне господарство, виноградарство) і переробні (сири, винні продукти та мед) підприємства та рекреаційно-туристичний комплекс. Рекреаційно-туристичний комплекс представлений атракційними і нічліжно-гастрономічними об’єктами: історичне село ХІХ – початку ХХ століття (краєзнавчий музей під відкритим небом), зоокуток, гостьові будинки, готель, шинок, конференц-зал, оздоровчі та розважальні заклади. Тут проводяться екскурсії на фазанарій і вівцеферму, до зоокутка. Серед інших пропонованих туристично-рекреаційних занять: рибальство, полювання, фотосафарі, бізнес-зустрічі. Кластер орієнтований на локальний, регіональний та національно-міжнародний рівень співпраці за основними напрямами діяльності.
Кластерна ініціатива «ГорбоГори» (Пустомитівський район Львівської області) – ще один приклад вдалої реалізації кластеру агротуристичного типу. Його ініціатором став Департамент агропромислового комплексу Львівської облдержадміністрації та місцеві фермерські господарства тваринницької спеціалізації. Рекреаційно-туристична складова розвитку кластеру передбачає облаштування сільських садиб для обслуговування туристів, розробку туристичних маршрутів та проведення фольклорних фестивалів (наприклад, агротуристичного ярмарку «Добрі традиції Галичини») (Зінько та ін., 2018).
Краєзнавчо-екскурсійний кластер СТ передусім грунтується на розмаїтих атракціях сільських регіонів України та використанні їхньої нічліжно-гастрономічної бази. Прикладом таких кластерів та кластерних ініціатив є кластер сільського туризму «Мальовнича Бережанщина», кластерні ініціативи Чигиринського району і «Гоголівськими місцями Полтавщини».
Кластер «Мальовнича Бережанщина» створений у 2007 році і направлений на розвиток сільського туризму в Бережанському районі (Тернопільщина), організацію заходів, що популяризують регіон, проведення культурно-масових заходів та презентація регіону на національних і міжнародних виставках та ярмарках (Сільський зелений туризм…, 2017).
Кластерна ініціатива на Чигиринщині, що впроваджується ГО «Туристичний рух Чигиринщини», ґрунтується на базі історичних музеїв (Чигирин, Суботин, Кам’янка), сакральних об’єктах, історичних пам’ятках, що виступають основою культурно-екскурсійних пропозицій. Багата історико-культурна спадщина доповнюється нічліжно-гастрономічними закладами: зеленими садибами, ресторанно-готельними комплексами, музейно-етнографічними та просвітницько-розважальними комплексами (Сільський зелений туризм…, 2017).
Туристично-рекреаційний кластер «Гоголівські місця Полтавщини» розпочала реалізовувати обласна спілка краєзнавців у 2008 році за ініціативою обласної Ради. Основною пропозицією цього кластеру стала розробка екскурсійного маршруту, куди увійшли визначні місця, пов’язані з іменем М. В. Гоголя – Полтава, Миргород, селища Диканька, Великі Сорочинці та Гоголеве. За бюджетні кошти було здійснено ремонт пам’яток історії і культури, створено зону відпочинку (Сільський зелений туризм…, 2017).
Для цього типу кластерів сільського туризму ще не розроблено відповідних дослідницьких структурно-функціональних моделей з графічним представленням. Ядрову (базисну) основу таких моделей повинні складати туристичні атракції.
Розвиток кластерів і кластерних ініціатив сільського туризму в Україні знаходиться на початковій стадії. Перехід діяльності відособлених власників агроосель до територіально об’єднаних структур типу кластерів вимагає відповідної організаційно-матеріальної підтримки та науково-методичного супроводу. Нині кількість діючих кластерів і кластерних ініціатив сільського туризму в Україні становить близько 10. У 2018 р. в Українських Карпатах було створено два нові кластери – «Бойківські ґазди» (Сколівський район на Львівщині – 43 учасники) та «Гостинна бойківська Долинщина» (Долинський район на Івано-Франківщині – 22 учасники). На півдні Причорномор’я набув офіційного статусу агро-еколого-рекреаційний кластер «Фрумушика-Нова» (Тарутинський район, Одеська обл.) з відповідною реєстрацією однойменної громадської спілки. Дослідження існуючих кластерів і кластерних ініціатив з сільського туризму, що основну роль в їх формуванні і забезпеченні функціонування відіграють власники агроосель (члени селянських господарств і підприємці), громадські організації, державні структури та органи місцевого самоврядування. Як показали дослідження, кластерні структури в сільському туризмі мають виражену smart-спеціалізацію і за цим критерієм виділяються три основні групи: нічліжно-гастрономічні (садибні), агротуристичні і краєзнавчо-екскурсійні. За видом пропонованого продукту сільського туризму їх можна поділити на агроекологічні, етнографічні, відпочинкові, екотуристичні. Останні можуть виступати основою бренду певного кластеру сільського туризму. Загалом, проблематика становлення і функціонування кластерів сільського туризму потребує більш комплексних досліджень та широкого використання зарубіжних наукових розробок і практичного досвіду.
Список використаних джерел:
1. Горішевський П. А. Сільський зелений туризм: організація надання послуг гостинності. Навчальний посібник / П. А. Горішевський, В. П. Васильєв, Ю. В. Зінько – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2003. – 144 с.
2. Грицку-Андрієш Ю. Перспективи створення кластеру сільського туризму у Чернівецькій області / Ю. Грицку-Андрієш. – 2010. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/9_DN_2010/Economics/62121.doc.htm
3. Зінько Ю.В. Маркетингові дослідження сільського туризму в Карпатському регіоні / Ю. В. Зінько, П. А. Горішевський, М. А. Петришин, В. П. Васильєв, О. О. Гундяк. – Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 2008. – Вип. 124. – С. 32-40.
4. Зінько Ю. В. Світовий досвід організації сільського туризму: методичні рекомендації / Ю. В. Зінько, В. П. Васильєв, П. А. Горішевський, М. Й. Рутинський – Одеса, 2009. – 56 с.
5. Зінько Ю. Кластери сільського туризму України і Польщі / Ю. Зінько, М. Мальська, М. Сольскі // Цілі сталого розвитку третього тисячоліття: виклики для університетів наук про життя : Матеріали міжнар. наук.-практ. конфер. – К.: НУБіП України, 2018. – Т. 1. – С. 73-75.
6. Литвин І. В. Проблеми та перспективи розвитку сільського зеленого туризму в регіоні / І. В. Литвин, М. О. Нек. – Регіональна економіка. – 2013. – № 2. – С. 81-88.
7. Мальська М. П. Сільський туризм в Карпатському регіоні: сучасний стан і перспективи розвитку / М. П. Мальська, Ю. В. Зінько, П. А. Горішевський // Регіон – 2015: стратегія оптимального розвитку : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 5–6 листопада 2015 р.). – Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2015. – С. 127–130.
8. Мілашовська О. І. Модель туристичного кластера Закарпатської області / О. І. Мілашовська, Н. М. Гоблик-Маркович. – Науковий вісник НЛТУ. – 2013. – Вип. 23.2. – С. 284-292.
9. Сільський зелений туризм – від роз’єднаних садиб до територіальних кластерів / В. Васильєв, О. Гафурова, Ю. Зінько, М. Рутинський, Т. Шпеник, М. Товт. – К.: ГО Спілка СЗТ, 2017. – 60 с.
10. Стратегія розвитку туризму і курортів України до 2026 року – 2017. – Електронний ресурс. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/249826501
11. Портер М. Международная конкуренция. – М.: Международные отношения, 1993. – 896 с.
12. Феномен кластеру: аномальні бізнес-долини. – К.: Kyiv-Mohyla Business School, 2012. – 78 с.
13. Majewski J. Agroturystyka to tez biznes. – Warszawa: Fundacja Wspomagania Wsi, 2000. – 115 s.
14. Roman M. Klastry jako forma współdziałania w działalności turystycznej / Michał Roman. – 2013. – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.zif.wzr.pl/pim/2013_1_3_22.pdf
15. Sznajder M. Agroturystyka / M. Sznajder, L. Przezbórska. – Warszawa: Polskie Wydawnictwo Ekonomiczne, 2006. – 257 s.
